Недавно представники авторитетного британського видання Financial Times заявили: «У нас працює два типи журналістів: мисливці і кухарі. І ті та інші необхідні, але ми віддаємо перевагу мисливцям». Розшифровка тези британських медіа- професіоналів: «мисливці» - це ті, хто виходить на пошуки інформації і здобуває її; відповідно «кухарі» - готують інформацію так, щоб читач міг її «переварити», вони перетворюють складне на просте. А які журналісти потрібні українським ЗМІ? І ширше - які ЗМІ можуть успішно функціонувати на українському медіарінке? Чи можливо тепер в нашій країні розвиток нової журналістики і високотехнологічних ЗМІ? А яким повинне бути професійне утворення медійщиков? Це тільки деякі з багатьох важливих сьогодні питань, які обговорювалися на круглому столі «Цифрові технології і нова якість журналістської освіти як відповідь на виклики і погрози для українського медіарінка».
Круглий стіл ініціювався і проводився компанією Innovation International мedia Consulting за підтримки добродійного фонду «Розвиток України». На дискусію були запрошені керівники і працівники українських ЗМІ, представники сектора журналістської освіти, спеціальний гість - консультант компанії Innovation Хосе Антоніо Ферріс, який виступив з презентацією дослідження «The future of Media, - What’s Next» («Майбутнє медіа - що далі?»). Хоча пан Ферріс говорив не про надхмарне майбутнє, а про сьогоднішні реалії західної журналістики, було зрозуміло, що для України це поки що - далекий проект. Пан Ферріс говорив переважно про грань між старою і новою журналістикою, яка лежить в площині питання ЯК? Тобто йдеться про спосіб і засоби. «Те, ЩО проводиться, залишається завжди незмінним. Журналіст повинен створювати журналістику», - відзначає пан Ферріс. Адже йдеться не тільки про високі технології, а в першу чергу про журналістику як такий, її «начинці», смисловому наповненні. У цьому контексті представник компанії Innovation акцентував увагу на тому, що старої або нової журналістики, по суті, не існує, а є журналістика справжня, яка припускає створення якісного контента (зміст) і правильність його подачі. Він радить завжди враховувати людський чинник і зміст (і вже потім технології), постійно удосконалюватися шляхом тренінгів і навчання, не втрачати «мисливський» інстинкт: «Журналіст винен завжди знаходиться в пошуку. Він повинен знаходити інформацію, а не вона його. Йдеться про дійсно важку роботу».
Одна з найважливіших тез Innovation Хосе Антоніо Ферріса полягала в тому, що медіа - це бізнес, а не добродійність, потрібно проводити конкурентоздатний продукт, який продаватиметься і відповідатиме запитам ринку: «Головне завдання медіа-компаній - заробляти гроші, оскільки без прибутку немає незалежності, без незалежності немає довіри, без довіри немає аудиторії, а без аудиторії немає реклами».
Ще чого деякі з найцікавіших думок учасників круглого столу.
Хосе Антоніо ФЕРРІС, консультант компанії Innovation:
- Я б сказав, що в новій журналістиці є чотири головні ідеї, які і створюють її профіль. Перша - це вплив іновационних ЗМІ на традиційні і адаптація традиційних ЗМІ до принципів нової журналістики. Друга ідея - це інтерактів і мультипроизводство контентов. Колись в процесі комунікації була тільки одна лінія в одному напрямі, зараз - це безліч ліній, які рухаються в обох напрямах. Третя позиція - це поява безмежної кількості нових медіа у всьому світі. Нарешті, четверта ідея - це нові бізнес-моделі, тому що традиційні вже не ефективні.
Євгеній ФЕДЧЕНКО, директор Києво-могилянської школи журналістики:
- Якщо ми говоримо про український медіа-ринок, є одна річ, яка не повинна давати нам розслабитися. За останні 15 років український медіа-ринок виконав колосальну роботу, оскільки період його становлення відбувався одночасно з періодом суспільно-політичних трансформацій і фантастичного прориву світових медіа - на рівні збору інформації, обробки і розповсюдження. Але зараз ми часто не думаємо про ті виклики і погрози, які можуть стояти тепер перед медіа-ринком. Тому що серед дуже багатьох власників і журналістів панує атмосфера ейфорії від добре виконаної роботи. Але проблема в тому, що ринок пішов значно далі. Звичайно, фундаментальним залишиться поняття контента. Це і відрізнятиме хорошого журналіста від поганого. Але дуже багато речей в плані донесення цього контента до аудиторії змінилося радикально. Якщо раніше з приводу телебачення ми говорили про броадкастінге - широкому віщанні, то зараз йдеться про нероукастінге - про дуже вузькі ніші, які можуть задовольнити щонайменшу потребу споживачів. Є мільйон потреб, які медіа можуть сьогодні задовольнити. Якщо український медіа-ринок і далі орієнтуватиметься на те, що у нас є окремо газети, окремо телебачення, окремо радіо - це в кращому разі дорога до благополучного, але застійного ринку. Засіб від цього - нові медіа.
Ціна входу на ринок сьогодні є дуже незначною. Тому ми говоримо про такий контенте, який може проводити кожен, хто уміє користуватися цифровою технікою. Якби ми змогли об’єднати якісний контент і новітні технології, це могло б вписати український ринок в глобальний ринок медій.
Андрій ХРУСТАЛЬОВ, «Комсомольська правда в Україні», редактор:
- За останній час український медіа-ринок збільшився у декілька разів. І найближчим часом частка медіа-ресурсів буде рости. Є точка зору, що друкарській періодиці залишилося «жити» вісім років. Потім її витіснять інтернет-проекти. Для того, щоб це відбулося, бракує маленький технологічний стрибок - ще зручніші кишенькові комп’ютери і ще швидший доступ до інтернету через мобільний зв’язок. Це, власне, все, що необхідне. Можливо, вісім років навіть забагато…
Володимир ГОЛОВКО, головний редактор порталу ugmk.info:
- Говорити про те, що інтернет в нашій країні може стати значним бізнесом, поки що не стоїть. Хоча можна порівняти нашу ситуацію сьогодні з іншими країнами. Наприклад, в Молдові лідерами інтернету є «Аргументи і факти в Молдові» і «Комсомольська правда в Молдові». Власні інтернет-продукти ще десь дуже далеко… У Білорусії ще цікавіша ситуація. Там домінують персональні іменні сторінки. Наприклад, сторінка Івана Петрова, де він розміщує всю потрібну, на його думку, інформацію. У цих країнах, на відміну від нас, не зроблений навіть первинний крок до бізнесу в інтернеті.
Медіа зараз - це не стільки бізнес, скільки вплив. Більшість інтернет- ЗМІ - збиткові. Але вкладати негативне поняття в інтернет як вплив не стоїть. Один з найбільш прибуткових і впливових проектів в Україні - це «Дзеркало тижня» в кінці 90-х - на початку 2000-х. У видання був один головний читач - Президент країни. Тому всі намагалися розмістити там свої матеріали за замовленням. Ось вам і вплив, і прибутковість.
Олександр МАРТИНЕНКО, генеральний директор агентства «Інтерфакс-Україна»:
- Фахівці чудово розуміють, що інтернет-аудиторія в Україні поки що невідома. Орієнтуватися на ті розрахункові системи, які є в інтернеті, не можна, оскільки рейтинг там купується певними сайтами за не дуже значні суми. Тому реально визначити цифри неможливо. Зараз за 5 тисяч доларів можна отримати будь-яку кількість відвідин. Навіщо це робиться? Ці цифри показуються спонсорам інтернет- проекту, які відповідно виділяють кошти. Насправді жоден інтернет-проект (за винятком одного або двох) не є рентабельним і не окупається у зв’язку з тим, що ринку інтернет-реклами як такого в Україні немає.
До нових медіа, зокрема коли йдеться про участь читачів в розвитку проекту, нам ще працювати і працювати. Зараз розривши між Україною і іншими країнами в розвитку інтернету збільшується великими темпами…
Діана ДУЦИК, головний редактор тижневика «Без цензурі»:
- Декілька слів хотілося б сказати про освіту журналістів. Насправді журналістом може стати тільки той, хто цього дійсно хоче. Якщо людина ставить перед собою цю мету, він шукає відповідні шляхи, щоб здобути хорошу освіту. Існує ще одна проблема. Вона полягає в тому, що нікому виховувати молоді кадри. Старе покоління журналістів, яке колись було авторитетним і могутнім, вже відходить, оскільки погляди його декілька застарілі. А середнє покоління ще не виросло і не окріпнуло. Коли ми нарікаємо на журналістську освіту, потрібно мати на увазі, що це проблема дуже широка і комплексна, торкається вона утворення в Україні в цілому.
***
На завершення пан Ферріс порадив українським медійщикам не поспішати:
